Тисячі захоплених Росією цивільних у «правовій чорній дірі»

Експертна місія ОБСЄ підготувала всеохопний звіт щодо масового позбавлення волі Росією українських цивільних осіб

Свавільне та масштабне затримання Росією цивільних осіб у ході агресії проти України не є чимось невідомим для міжнародної спільноти. Однак до сьогодні це явище розглядалося різними правозахисними організаціями та інструментами у загальному контексті порушень та злочинів, вчинених російськими окупантами. Презентований у четвер звіт місії експертів, створеної у рамках так званого московського механізму ОБСЄ – процедури для вивчення особливо серйозної загрози виконанню зобов’язань у сфері прав людини в одній з країн-учасниць – фокусується виключно на цій темі.

Звіт «Про порушення та зловживання міжнародним гуманітарним право та правом прав людини, воєнні злочини та злочини проти людяності, пов'язані зі свавільним позбавленням Російською Федерацією свободи цивільного населення України», розглядає усі аспекти свавільного захоплення Росією цивільних українців від початку агресії у 2014 році. Він також констатує наявність «правової чорної діри», в якій опинилися цивільні бранці Кремля, та пропонує ряд рекомендацій. Передусім – до Росії, і головна з рекомендацій – негайне та безумовне звільнення усіх свавільно затриманих українців.

І хоча документ не має юридично обов’язкової сили, він є «одним із елементів пазла», і не найменшим, у майбутньому судовому переслідуванні російських злочинців.

1

МАСОВЕ СВАВІЛЬНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА РИСА РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

«Наскільки мені відомо, це – найбільш повний звіт про це конкретне явище (свавільне позбавлення Російською Федерацією свободи цивільного населення України, – ред.) з того, що було написано до цього часу», – прокоментувала питання кореспондента Укрінформу про те, у чому полягає «додана вартість» підготовленого місією експертів ОБСЄ звіту, одна з його авторок Вероніка Білкова на брифінгу для преси у будівлі української місії при ОБСЄ у Відні.

Професорка міжнародного права Карлового університету та членкиня Венеціанської комісії додала, що, звичайно, експертна місія «московського механізму» ОБСЄ була не першою, хто дізнався про свавільне позбавлення волі Росією українських цивільних осіб та задокументував це явище.

«Це було відомо вже давно. Можна знайти інформацію про це у звітах ООН, спеціальних місій ОБСЄ, неурядових організацій. Але в більшості з них це – лише одне з явищ, на якому вони фокусувалися… Цей звіт зосереджений саме на цьому явищі. Він – всеохоплюючий».

І підготовлений трьома експертами (а точніше – експертками) документ на майже 100 сторінок справді виглядає переконливо.

Коротко зупиняючись на його загальних висновках, слід зазначити, що  місія констатувала, що у переважній більшості випадків затримання українських цивільних осіб Російською Федерацією – через свої органи влади або, у 2014–2022 роках, через маріонеток у так званих ДНР та ЛНР – були «свавільним позбавленням волі».

Це явище розпочалося навесні 2014 року в окупованому Криму, потім швидко поширилося на ОРДЛО, а з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року «ця практика стала поширеною на всіх територіях, які опинилися під тимчасовою окупацією Російської Федерації».

«Хоча конкретні модальності затримання дещо відрізняються в різних регіонах, загальна схема свавільного затримання Російською Федерацією великої кількості українських цивільних осіб як на початковому, так і на затяжному етапі тимчасової окупації залишається незмінною і, як видається, є визначальною рисою політики Російської Федерації на тимчасово окупованій території», – йдеться у звіті.

Водночас у більшості випадків затриманим українцям офіційно навіть не повідомлялися жодні підстави для затримання. Головно людей затримували через їх загальну позицію на підтримку України чи несприйняття російського вторгнення або ж щоб змусити їх співпрацювати з окупаційними силами чи ж просто щоб посіяти страх серед населення.

«Були також випадки, коли людей затримували на підставі їхньої ймовірної приналежності до українських Збройних сил, переважно минулої приналежності, як колишніх військовослужбовців, або на підставі їхньої ймовірної причетності до екстремістських або терористичних актів. Теоретично ці підстави могли б бути законними, але ми встановили, що в здебільшого це були лише приводи, – повідомила Білкова на пресконференції у Відні. – Справжнім мотивом було інше – переважно переслідування або якесь покарання, репресії. І це знову ж таки означає, що фактично затримання за цими надуманими підставами було незаконним і свавільним».

Крім того, щоб ці затримання були законними і не свавільними, кожен випадок позбавлення волі повинен відповідати певним процесуальним гарантіям, що випливають з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Однак місія ОБСЄ дійшла висновку, що «українським цивільним особам, позбавленим волі Російською Федерацією, постійно відмовляють у наданні цих гарантій».

«Переважній більшості затриманих цивільних осіб ніколи не повідомляють про підстави їхнього затримання. Ці цивільні особи також не мають можливості оскаржити законність свого затримання ні на початковій стадії, ні в будь-який момент після цього… Вони перебувають у суворих умовах тримання під вартою та позбавлені контактів із зовнішнім світом», – зазначається у звіті з цього приводу.

Крім того, незважаючи на те, що свавільне позбавлення волі само собою є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права, місія також встановила, що воно сприяло іншим серйозним порушенням – катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження і покарання, сексуальному насильству та іншим формам неналежного поводження. Місія також зафіксувала «випадки позасудових розправ над свавільно затриманими українськими цивільними особами».

Водночас у звіті наголошується на незаконній практиці застосування Росією до затриманих цивільних українців режиму військовополонених та засудження їх «за законодавством, яке взагалі не повинно до них застосовуватися».

Зважаючи на усі ці висновки, місія ОБСЄ констатувала, що ця масова, систематична та умисна практика позбавлення волі українських цивільних осіб з боку Росії була не лише очевидним порушенням міжнародного гуманітарного права та зобов’язань РФ в рамках ОБСЄ, але й з великою ймовірністю може бути прирівняна до воєнного злочину та злочину проти людяності.

«Практика свавільного позбавлення волі українських цивільних осіб мала масовий характер і виявила ознаки систематичної, послідовної, умисної поведінки, спрямованої саме проти українських цивільних осіб. Це дозволяє місії зробити висновок про наявність достатніх підстав вважати, що як воєнний злочин, що полягає у «незаконному позбавленні волі», так і злочин проти людяності, що полягає у «позбавленні волі або іншому суворому позбавленні фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права», були скоєні особами, причетними до свавільного позбавлення волі українських цивільних осіб, у тому числі військовослужбовцями російських збройних сил або представниками окупаційної влади», – йдеться у звіті.

Судові органи, що діють на національному або міжнародному рівні, зокрема Міжнародний кримінальний суд, «мають визначити конкретних осіб, які мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності на цих підставах».

ТИСЯЧІ ЗАХОПЛЕНИХ ЦИВІЛЬНИХ, ЯКИХ АБО ЮРИДИЧНО НЕМАЄ, АБО Ж РОСІЯ ЗРОБИЛА ЇХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ

У своєму звіті експерти ОБСЄ не визначають точну кількість українських цивільних осіб, свавільно позбавлених волі Росією, зазначаючи, що «ця кількість є значною і може вимірюватися тисячами».

Вони встановили, що ці затримання відбувалися як на основі списків людей відразу після заходу російських військ у населені пункти, так і випадково на вулицях.

«Є також випадкові затримання, тобто росіяни приїжджають, і вони, як видається, просто хапають людей на вулиці випадково, не дуже добре розуміючи, що вони хочуть зробити. Тому вони катують цих людей, на випадок, якщо вони щось знають, або ж просто для розваги, тут важко сказати», – заявила доповідач Білкова.

У подальшому затриманих цивільних часто переміщують між різними місцями утримання, а про їх місцезнаходження російського сторона нікого не інформує.

Головна ж складність встановити точну кількість цивільних українців, яких Росія позбавила волі, полягає у тому, що «Російська Федерація заперечує утримання цивільних осіб». Отже, або вони взагалі юридично не існують, перебуваючи у «чорній правовій дірі», або ж Росія їх неправомірно класифікує як військовополонених.

«Російська Федерація заперечує, що вона утримує українських цивільних осіб. І тут є два варіанти.

Перший – ці люди перебувають у повній правовій чорній дірі, тобто вони просто не існують юридично, до них не застосовується жодного правового режиму, їх просто кудись розміщують, в якісь місця, і з ними поводяться так, як це подобається їхнім утримувачам.

Інша модель полягає в тому, що з ними насправді поводяться або ж кажуть, що з ними поводяться, як з військовополоненими. І це – ще одне дуже дивне явище.

Тому іноді їх поміщають разом з військовополоненими, і Російська Федерація каже їм, що вони насправді є військовополоненими. Навіть якщо вони ніколи не брали участі в реальних бойових діях і не мають нічого спільного з військовими».

На цьому тлі Білкова зазначила, що росіяни ведуть себе неправомірно навіть після того, коли незаконно класифікували цивільних осіб військовополоненими, – починаючи їх «судити» за нібито участь у бойових діях.

«Міжнародне право розрізняє військовополонених та цивільних осіб. Можна затримувати військовополонених, але не можна їх судити за участь у бойових діях. Також є цивільні особи – їх можна затримувати, тільки якщо є абсолютно необхідні безпекові причини, але як тільки такі обставини припинили своє існування, їх треба відпустити.

Російська Федерація якимось дивним чином змішує ці два режими.

Тобто вона затримує цивільних осіб, каже їм, що вони є військовополоненими, але потім іноді вона переслідує їх у судовому порядку за нібито участь у бойових діях. І це не має жодного сенсу. Адже якщо вони є військовополоненими, то вони не повинні переслідуватися за участь у бойових діях, а якщо вони є цивільними особами, то з ними повинні поводитися як з цивільними особами».

Сесилія Хеллештвайт

Про «правову діру», в яку Росія помістила захоплених цивільних українців, розповіла під час пресбрифінгу у Відні також інша співавторка звіту «московського механізму» ОБСЄ Сесилія Хеллештвайт. Співробітниця Норвезької академії міжнародного права вказала на те, що Четверта Женевська конвенція передбачає, що цивільні особи під час конфліктів можуть бути тимчасово затримані з міркувань безпеки з дотриманням певних процедур, але «не для того, щоб постати потім перед судом». Затримані ж Росію цивільні українці згодом потрапляють «або в систему військовополонених, де їм не місце, або до системи людей, які обвинувачуються у загальнокримінальних, терористичних або інших видах політичних злочинів».

«Це означає, що тут фактично є діра, яка не покриває їхній випадок. І це також один з головних висновків звіту», – заявила експертка ОБСЄ.

Вона наголосила, що свавільно позбавлені волі українці перебувають у вкрай вразливому становищі, оскільки якихось правових механізмів для оскарження їх затримання просто немає. У таких умовах затримані часто змушені обмовляти себе під тиском та зізнаватися у різних злочинах.

А в окремих випадках мова йшла взагалі про «викуп як умову їх звільнення, що прирівнюється до захоплення заручників».

ЯК ЗМУСИТИ РОСІЮ ЗВІЛЬНИТИ ЦИВІЛЬНИХ, ЩО МАЛИ Б БУТИ ЗВІЛЬНЕНІ БЕЗУМОВНО

У своєму звіті експертна місія ОБСЄ зазначила, що їй вдалося «встановити лише дуже обмежену кількість випадків, коли українські цивільні особи, свавільно позбавлені волі, були звільнені російською владою, як правило, без будь-яких пояснень».

Водночас місія не змогла встановити «жодних доказів навіть спроб з боку Російської Федерації припинити практику свавільного позбавлення волі українських цивільних осіб».

«Фактично єдиними формалізованими звільненнями, які відбулися за участі Російської Федерації, є ті, коли вона неправомірно і незаконно класифікувала українських цивільних осіб як військовополонених і звільнила їх в рамках обміну полоненими з Україною», – йдеться у документі.

І це при тому, що, як наголосила третя співаторка звіту «московського механізму» ОБСЄ, латвійська експертка з міжнародного права прав людини Еліна Штейнерте, з точки зору міжнародного права рішення щодо свавільно затриманих Росією цивільних українців насправді виглядає  «досить простим».

Еліна Штейнерте

«Якщо вас свавільно затримали, то будь-то за нормами міжнародного гуманітарного права чи в режимі міжнародного права прав людини, в цій ситуації є тільки один вихід – негайне і безумовне звільнення. У цьому полягає основне питання та суть справи, – заявила членкиня підкомітету ООН з питань запобігання катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження і покарання. – Якби ваше затримання було законним, тоді можна було б говорити про умови звільнення і так далі. Але якщо ваше затримання насамперед є свавільним, то є тільки цей вихід та ця можливість».

Але яким все ж є найбільш підхожий механізм, щоб добитися виконання Росією цих норм міжнародного права та негайного і безумовного звільнення українських цивільних осіб?

Чіткої відповіді на це питання кореспондента Укрінформу в доктора Штейнерте немає.

«Це дуже гарне запитання. Звичайно, я маю на увазі, що це те, що врешті Росія повинна зробити. Нинішня практика, яка застосовується, є просто незаконною.

Але тут, на жаль, міжнародне право не передбачає жодного механізму.

У національних системах ми могли б звернутися до суду і отримати постанову суду, в якій говорилося б, що ця людина затримана свавільно і має бути звільнена, і цю особу б звільнили. Трохи інакше виглядає ситуація з країною, яка, по суті, заперечує будь-яку міжнародну правову систему, що ми всі знаємо і з якою знайомі.

Є способи, якими інші держави можуть, звичайно, вплинути, але знову ж таки в кінцевому підсумку все залежить від Росії.

Тому що Росія має фізичний контроль над цими людьми і є єдиною владою, яка може це зробити.

Тому йдеться про пошук способів того, як, і тут я б навіть сказала, не переконати, а змусити Росію звільнити цих осіб».

Її колега Вероніка Білкова також вважає, що «чудодійного рішення» в цьому кейсі немає.

«Це не означає, що ми прийдемо зі своїм звітом, помахаємо ним, а потім Російська Федерація скаже: «Так, звичайно, ми всіх відпускаємо», – зазначила професорка.

Вона нагадала, що кремлівським режимом також було проігноровано заклик Генеральної Асамблеї ООН щодо звільнення свавільно затриманих українців. Це стосується і ще більше вразливої категорії – незаконно депортованих українських дітей.

Вероніка Білкова

Водночас Білкова вважає, що «маленькі кроки» у цьому напрямі все ж відбуваються. Передусім це стосується ініціатив певних держав, зокрема, країн Перської затоки, спрямованих на повернення українських дітей.

«Саме цього ми очікуємо і в цій сфері, і саме тому ми включили у звіт також рекомендації для третіх країн, а не лише рекомендації для Російської Федерації, які є очевидними, і для України, – зазначила експертка ОБСЄ. – Вбачається велика роль для країн, які не є однозначно на тому чи іншому боці, тобто особливо для країн Глобального Півдня, тому що їх можуть поважати обидва учасники конфлікту, Україна та Російська Федерація. І є певний простір для їх залучення до цього, як і для міжнародних організацій, як ОБСЄ та ООН».

На переконання Білкової, загалом же певні країни могли б працювати на двох рівнях стосовно свавільно затриманих цивільних українців, і це міститься у рекомендаціях. На одному рівні – чинити політичний тиск на Москву задля їх звільнення. На іншому – здійснювати національну кримінальну юрисдикцію щодо будь-яких звинувачень у воєнних злочинах, злочинах проти людяності та катуваннях, скоєних проти свавільно затриманих українських цивільних осіб.

ЗВІТ ЯК ПАЗЛ У ВІДНОВЛЕННІ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Отже, Росія не побіжить відразу звільняти усіх цивільних українських бранців через презентований у четвер звіт «московського механізму» ОБСЄ. Однак його підготовка є важливою.

Передусім це – привертання міжнародної уваги до дуже важливої теми свавільного позбавлення волі тисяч українців з боку держави-агресора. Особливо в умовах, коли Росія взагалі заперечує цю проблему та вдає, що її нема.

Те, що це явище задокументоване у всеохопному звіті міжнародними експертами, а не, наприклад, сформульоване самою Україною, також є вагомим фактором у його сприйнятті міжнародною аудиторією. І також для подальшого використання для тиску на РФ як документа міжнародної організації, що верифікувала масове та систематичне позбавлення Росією волі цивільних осіб в Україні.

Але також звіт сприятиме майбутньому покаранню за російські злочини в Україні. Звичайно, що його не можна буде буквально принести в суд як достатній доказ винуватості конкретної людини, однак він слугуватиме одним з джерел загальної інформації та фонових знань для суддів. Зокрема, як у національних, так і міжнародних судах.

«Це може бути одним із джерел доказів. Очевидно, що суди можуть використовувати це, особливо, наприклад, Міжнародний кримінальний суд точно використовуватиме наш звіт, – заявила також Вікторія Білкова, коментуючи згадане на початку статті питання про «додану вартість» підготовленого документа. – Але це буде лише одне з багатьох джерел загальної інформації, і потім їм треба буде встановити в конкретному випадку, що саме ця людина зробила це з цією людиною та зібрати докази кримінальним шляхом. Однак це, безумовно, допоможе будь-кому як на міжнародному, так і на національному рівнях. Це означає, що, наприклад, МКС і, скажімо, українські, австрійські чи аргентинські суди матимуть базові знання і будуть здатними розглядати справу в цьому контексті».

І що особливо важливо, звіт може бути також використаний не лише у контексті загальних злочинів, але й під час розгляду в суді свавільного позбавлення волі українців як злочину проти людяності – одного з найтяжчих за міжнародним правом. «Для злочинів проти людяності потрібно довести, що має місце широкомасштабний і систематичний напад на цивільне населення, що існує закономірність. І це саме те, що робить звіт. Він показує, що це – не ізольоване явище, що якісь люди збожеволіли і роблять це. Це дійсно закономірність. І це те, що є визначальною рисою російської окупації, – додала експертка ОБСЄ. – Тож якщо хтось вирішить – МКС чи якась національна юрисдикція – дійсно кваліфікувати ці дії як злочини проти людяності, то звіт, безумовно, буде дуже корисним у доведенні того, що це систематичний і широкомасштабний напад».

У питанні відновлення справедливості презентований звіт ОБСЄ є одним із шматочків цілого.

«Це – один з пазлів. І не найменший, безумовно», – упевнена Білкова.

Василь Короткий, Відень

Джерело